Думав недавно...про смирення. Часто чую від проповідників, і не тільки, про те, що потрібно смиритись перед Богом,
втратити свою волю і прийняти Його волю, звільнитись від свого Я і підкоритись Його Я. І виникло запитання -
навіщо тоді Бог дав нам таку людську здібність як своя воля? Невже тільки для того, щоб ми з нею все життя боролись і вбивали її?
Відразу в розумі з'явилась перша відповідь - можливо не потрібно "вбивати" своє Я і свою волю і міняти її на іншу,
можливо просто потрібно трансформувати її в волю Божу по причині любові до Христа?!
Апостол Павло писав: "...і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові,
як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности". Можна віддати свою волю і життя на службу гріха,
а можна на службу праведності. Але все ж таки ці члени залишаються нашими і ми віддаємо їх комусь на службу по власному вибору,
а не зрікаємось тих членів.
Як чоловік догоджає своїй дружині і виконує її бажання не через те, що він проміняв їх на свої, а через те,
що він любить її і хоче зробити для неї все найкраще.Як мати віддає останню їжу дитині не через те, що вбила в собі бажання їсти,
а через те, що любить дитину більше за себе.
Чи не варто нам змінити своє уявлення смирення, яке іноді доходить до примарної відмови від своєї особистості? І проміняти його
на розуміння того, що Бог створив людей ідеально і зі своєю волею. Щоб слідувати плану Творця необхідно просто полюбити Бога "всім своїм серцем".
Думаю виконати волю Божу не означає вбити свою...це означає зробити волю Бога своєю волею, шляхом любові!
втратити свою волю і прийняти Його волю, звільнитись від свого Я і підкоритись Його Я. І виникло запитання -
навіщо тоді Бог дав нам таку людську здібність як своя воля? Невже тільки для того, щоб ми з нею все життя боролись і вбивали її?
Відразу в розумі з'явилась перша відповідь - можливо не потрібно "вбивати" своє Я і свою волю і міняти її на іншу,
можливо просто потрібно трансформувати її в волю Божу по причині любові до Христа?!
Апостол Павло писав: "...і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові,
як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности". Можна віддати свою волю і життя на службу гріха,
а можна на службу праведності. Але все ж таки ці члени залишаються нашими і ми віддаємо їх комусь на службу по власному вибору,
а не зрікаємось тих членів.
Як чоловік догоджає своїй дружині і виконує її бажання не через те, що він проміняв їх на свої, а через те,
що він любить її і хоче зробити для неї все найкраще.Як мати віддає останню їжу дитині не через те, що вбила в собі бажання їсти,
а через те, що любить дитину більше за себе.
Чи не варто нам змінити своє уявлення смирення, яке іноді доходить до примарної відмови від своєї особистості? І проміняти його
на розуміння того, що Бог створив людей ідеально і зі своєю волею. Щоб слідувати плану Творця необхідно просто полюбити Бога "всім своїм серцем".
Думаю виконати волю Божу не означає вбити свою...це означає зробити волю Бога своєю волею, шляхом любові!
нарешті, через два роки з'явилась хоча б одна причина цього блогу )
ОтветитьУдалитьлюблю порівняння з чоловіком і дружиною :) дуже цікаві роздуми
ОтветитьУдалить