Думав недавно...про смирення. Часто чую від проповідників, і не тільки, про те, що потрібно смиритись перед Богом,
втратити свою волю і прийняти Його волю, звільнитись від свого Я і підкоритись Його Я. І виникло запитання -
навіщо тоді Бог дав нам таку людську здібність як своя воля? Невже тільки для того, щоб ми з нею все життя боролись і вбивали її?
Відразу в розумі з'явилась перша відповідь - можливо не потрібно "вбивати" своє Я і свою волю і міняти її на іншу,
можливо просто потрібно трансформувати її в волю Божу по причині любові до Христа?!
Апостол Павло писав: "...і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові,
як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности". Можна віддати свою волю і життя на службу гріха,
а можна на службу праведності. Але все ж таки ці члени залишаються нашими і ми віддаємо їх комусь на службу по власному вибору,
а не зрікаємось тих членів.
Як чоловік догоджає своїй дружині і виконує її бажання не через те, що він проміняв їх на свої, а через те,
що він любить її і хоче зробити для неї все найкраще.Як мати віддає останню їжу дитині не через те, що вбила в собі бажання їсти,
а через те, що любить дитину більше за себе.
Чи не варто нам змінити своє уявлення смирення, яке іноді доходить до примарної відмови від своєї особистості? І проміняти його
на розуміння того, що Бог створив людей ідеально і зі своєю волею. Щоб слідувати плану Творця необхідно просто полюбити Бога "всім своїм серцем".
Думаю виконати волю Божу не означає вбити свою...це означає зробити волю Бога своєю волею, шляхом любові!